Пазати

Пазати, -заю, -єш, гл. — коло кого. Возиться съ чѣмъ, кѣмъ, хлопотать, заботиться о чемъ, комъ, досматривать что, беречь. Чоловік і батько лежать хворі, а ти все коло їх пазаєш. Волч. у.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

. ПА́ЗАТИ див. пазити. ПАЗИТИ, зю, зиш, ПАЗАТИ, аю, аєш і НАЗУВАТИ, ую, уєш, недок., діал. 1. Пильнувати, стежити. Певне, хотів [економ], щоб Краньцовська звеліла йому їхати по мужа. Бо та служба все лиш за тим пазить, аби при нагоді вандрівки Краньцовського щось облизати (Лесь Мартович, Тв., 1954, 303).

Пазь своє — уживається як вигук, яким забороняють втручатися в щось. Пазь лиш своє і дай мені спокій...(Михайло Коцюбинський, II, 1955, 334).

2. Доглядати (у 1 знач.). Чоловік і батько лежать хворі, а ти все коло їх пазаєш (Словник Грінченка); Вони садили виноград, вони пазували садки свої, а хтось прийде і так, з доброго дива, почне нищити їх працю?(Михайло Коцюбинський, I, 1955, 194). Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 15.

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Пазити, -зю, -зиш, гл. = пазати. Пазь своє! Шух. І. 32.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

Па́зити: -- пильнувати, стежити, дбати [4] -- стежити, дбати [XII]

Ілюстрації