Отаман

Словник Грінченка

Ота́ман, -на, м. 1) Атаманъ, предводитель въ войскѣ. 2) Вообще старшее начальствующее лицо для группы людей, стоящихъ у одного дѣла, староста въ артели; отаман у чумаковъ, косарей, рыболововъ, щетинниковъ, пастуховъ, среди приказчиковъ — старшій приказчикъ и пр. Рудч. Чп. 251. Браун. 34. Вас. 191. А як настане косовиця.... попереду отаман; заломить бриль на бакір, шаркне по косі разів зо два лопаткою і пішов косить. Греб. 401. Як що буде в одного хазяїна таких отар чотиріп’ять, то ставиться над личманами отаман. О. 1862. V. Кух. 29. Отаманом артіль кріпка. Ном. № 10748.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках Тлумачний словник української мови ОТА́МАН, а, чол.

1. іст. Виборний або призначений ватажок козацького війська. То не козак, що отаманом не думає бути (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 76); Підійшов відважний Степан Разя, отаман козацтва донського, привітався (Яків Качура, Вибр., 1947, 251); // Представник козацької адміністрації у населених пунктах на Україні в XVII — XVIII ст. Отаман Савку раз побив, Савка думає, що й Голова, й поліція Отамана боїться! (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 160); В кожному полковому і сотенному місті був також городовий отаман — представник козацької адміністрації, який наглядав за порядком у місті (Історія УРСР, I, 1953, 275).

Курінний отаман див. курінний; Наказний отаман див. наказний.

2. У дореволюційній Росії — начальник козачих військ і поселень, що викопував військові, поліцейські та адміністративні функції. Станичний отаман.

3. Уроки громадянської війни — верховода контрреволюційних банд. Взяли отамана в полон чекісти дружною юрбою (Володимир Сосюра, I, 1957, 417); Окопавшись в одній глитайській хаті, ,. отаман не хотів здаватися з своїми найбільш відчайдушними головорізами (Іван Цюпа, Три явори, 1958, 22).

4. заст. Ватажок, керівник. Гонта і Залізняк, отамани того кровавого діла, може, виведені в мене не так, як вони були, — за це не ручаюсь (Тарас Шевченко, I, 1963, 143); Старший брат і усім отаман сидить, люлька його згасла і дивиться він у землю (Марко Вовчок, I, 1955, 321); На майдані коло церкви революція іде. — Хай чабан! — усі гукнули, — За отамана буде (Павло Тичина, I, 1957, 56); // Той, хто очолює яку-небудь виробничу і т. ін. групу людей. Табір ще спить. Тільки не спить чогось чумацький отаман... не спить, по табору ходить... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 179); Я впізнав голос отамана рибальської ватаги (Юрій Яновський, II, 1958, 163); Юрбами ходять отамани і за прикажчиками... А наймачам цього тільки й треба: пропонують.. нікчемні ціни (Олесь Гончар, I, 1959, 38).

Водити (вести) отамана; За отамана ходити — верховодити у якій-небудь справі. — Тут на косовиці я веду отамана, як у нас Мар'ян (Михайло Стельмах, I, 1962, 516); Настала косовиця. За отамана ходить [Чіпка]! (Панас Мирний, II, 1954, 217).

Ілюстрації