Особистий

Особистий, -а, -е. Личный.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ОСОБИ́СТИЙ, а, е. 1. Який є власністю окремої особи, безпосередньо належить їй; персональний, власний. — Речі свої запакуйте в ящики або в чемодани й занесіть до мене.. Я накажу Тихову, денщикові, покласти їх разом із моїми особистими речами (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 245); Особиста власність;
// Закріплений для користування за якою-небудь особою. Особистий кінь Брянського теж був зав'ючений боєприпасами і парував під тяжким вантажем (Олесь Гончар, III, 1959, 122); Спецодяг треба мати особистий, окремий для кожного робітника (Як запобігти заразним хворобам шкіри, 1957, 50);
// Який постійно перебуває при певній особі, обслуговує її. Особиста охорона; Особистий ординарець;
// Який є символом певної особи. Особисті й фамільні герби у дореволюційній Росії, як і на Заході, виконували певну соціальну роль — стверджували приналежність їх власників до пануючих класів (Наука і життя, 10, 1965, 39).

2. Який безпосередньо стосується якої-небудь особи, пов'язаний з нею. Тепер міркуємо над світом і людьми, І над машинами, й над щастям особистим (Володимир Самійленко, I, 1958, 124); Було, певне, по опівночі, коли я постукав до Михайла.. Він пошепки розповів мені, що його особисті справи стоять чудово (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 105); Поема [«Дзяди»] виросла на героїчній і скорботній основі великої трагедії в житті Польщі і на ґрунті великої особистої трагедії Міцкевича (Максим Рильський, X, 1962, 63);
// Який виражає індивідуальні особливості, нахили і т. ін. якої-небудь особи. Постійний склад службовців і робітників інституту, щоденні зустрічі по роботі виробляли сталу звичку з усіма бути добрим сусідою, не виявляючи особистих уподобань, захоплень (Іван Ле, Право.., 1957, 233);
// Який безпосередньо виявляється якою-небудь особою. Особисті симпатії;
// Який спрямований проти певної особи, зачіпає її. І зрозуміли вони, що вирок поетові продиктувала цареві не стільки особиста образа, скільки страх перед ним (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 49);
// Власт. окремій особі. Сприймання часу у людини має особистий характер (Радянська психологічна наука.., 1958, 41);
// у знач. ім. особисте, того, сер. Те, що характерне для окремої особи, властиве їй. Своїм життям живуть старші діти. Проте звикли вони без батьківської поради нічого не починати ні в особистому, ні на роботі (Юрій Шовкопляс, Людина.., 1962, 160); Виробничий колектив безпосередньо пов'язує особисті і громадські інтереси, зливаючи особисте з суспільним (Комуніст України, 11, 1964, 42).

3. Який здійснюється безпосередньо, не через інших осіб. Добірний смак і викінчення робіток.. заслужили на прилюдне признання в часописах, за що вдячний комітет прислав їй особисту подяку (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 101); Везбородько вибрався до лікарні нібито екстрено відвідати одного важкохворого, який.. знаходився під його особистим наглядом (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 50);
// Який здійснюється ким-небудь від власного імені. Особисте прохання.

Ілюстрації