Окільце

Окільце, -ця, с. 1) Ум. отъ около. 2) Кольцо. Ми ж були коровайнички, ми вміли коровай пекти: около окільцями, в середині червінцями. Чуб. IV. 231.

Значення в різних словниках

Академічний тлумачний словник української мови

КІЛЬЦЕ́, я, сер.
1. Предмет (найчастіше з металу), який має форму кола (див. коло 1 1). Ведмідь який, а й то кільце в губу вправляють (Номис, 1864, № 4220); Розшукавши в кухні великий замок, надів його на кільця, що були в дверях (Іван Микитенко, Кадильниця, 1959, 62).
2. Те, що має вигляд такого предмета. Вона вся трусилась, трусились на голові кільця локонів (Нечуй-Левицький, II, 1956, 77); Пускаючи кільця диму, Іван Лук'янович вдоволено дивився на мене (Ярослав Гримайло, Подробиці.., 1956, 99);

//  Коло (див. коло 1 2), обвід. Велике кільце московського метро; 

// Кінцевий пункт трамвайного й тролейбусного маршрутів із поворотним кругом, а також кінець автобусного маршруту, де автобус робить розворот, щоб їхати назад; // перен. Те, що замкнене круговою лінією чого-небудь; оточення. Нарешті було розірване й кільце блокади, яке тримало радянський народ в ізоляції від зовнішнього світу (Мистецтво, 6, 1957, 30); [Спартак:] Та ми затримаєм противника, аж доки Піхота не прорветься крізь кільце (Любомир Дмитерко, Драм. тв., 1958, 64).

▲ Річні кільця — концентричні шари деревини, які щорічно наростають на стовбурі дерева; річні шари. Відомо, що дерево, як правило, щороку відкладає річні кільця, які добре видно на зрізі стовбура (Наука і життя, 12, 1956, 20).

3. у знач. присл. кільцем, кільцями. У вигляді кола, кругової лінії. Люди збиваються навколо Ганни тісним кільцем (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 399); Механік мовчки посміхнувся, пускаючи дим кільцями вгору (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 256).
4. Окрема складова частина ланцюга. Біда за біду чіпляється, як у ланцюзі кільце за кільце (Номис, 1864, № 2164).
♦ Кільце в ланцюгу чого — складова частина чого-небудь цілого. Люди й покоління — се тільки кільця в ланцюгу великім всесвітнього життя (Леся Українка, III, 1952, 97).
5. тільки мн. Гімнастичний прилад, який складається з двох підвішених обручів. Тут їй подобалось: досхочу гойдатись на кільцях, злітаючи під самісіньку стелю (В ім'я Вітчизни, 1954, 8).
ОКІЛ 1, околу, чол.
1. розм. Навколишня місцевість; околиця. Не сумуй, що листя Сиплеться додолу: Знов зазеленіє По всьому околу (Павло Грабовський, I, 1959, 219); З розмов, з чуток, з усіх ознак Дізнався посланий козак, Що вирядив на цей окіл Свої роз'їзди Радзівілл (Микола Бажан, Роки, 1957, 236); Не топтати уже ніколи Надорельського рясту їм... І зостався в усім околі Із ровесників сам Охрім! (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 61).
2. рідко. Оточення, товариство. Їй здавалось, що для неї вже починається якесь інше життя і що вона чужа сьому околові (Леся Українка, III, 1952, 506).
3. діал. Постава, зовнішній вигляд. Матня одрізнявся од усього товариства й норовом.. і околом. Який завтовшки, такий завбільшки (Панас Мирний, I, 1949, 260).
4. зах., іст. Округ. Прихожі мужчини — були то селяни в строю, який носять бойки стрийського і станіславського околу (Іван Франко, VIII, 1952, 321).
5. діал. Кільцеподібна огорожа з кілків. Де вітряків окіл крилатий Бендери мов обгородив.., Там видно цегли ворох цілий (Євген Гребінка, I, 1957, 121).
ОКІЛ 2, рідко.
1. присл. Навкруги, навколо, довкола. Смольний — штаб повстання й революції — давав себе відчувати за багато кварталів окіл (Юрій Смолич, Реве та стогне.., 1960, 310).
2. прийм., з род. в. Уживається при вказуванні на розміщення кого-, чого-небудь навколо когось, чогось. Він знав, що окіл нього тільки муровані стіни, тільки кам'яна підлога (Дмитро Ткач, Жди.., 1959, 34); Цвірінчали горобці, дружно, стайно метушилися окіл. подвір'я в старих грушах (Юрій Смолич, Реве та стогне.., 1960, 152).

Словник синонімів

ОКО́ЛИЦЯ (місцевість, що прилягає до чого-небудь, оточує щось), ОКРУ́ГА, ОКРУГрідше,КРУЖИНА́рідко,ОКІ́Лрозм.,ОКО́ЛІЯзаст., О́КОЛОдіал.
КОЛЬЦО( бугель, лімб, нашийник, рим, окружність, обручка, бандаж, чекушка, прикраса, пессарий, коло, енергокольцо, кільця, чека, чакра, кренгельс, тримач, ланка, колечко, перстень)

Джерела

http://sum.in.ua/s/okil (Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 663.)
https://uk.worldwidedictionary.org/окіл