Окраса

Окраса, -си, ж. Украшеніе; прикраса. В Кам’янці хвала Богу устала, окраса церкви упала. Гол. І. 31.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

Те, що прикрашає кого-, що-небудь, надає приємного вигляду комусь, чомусь; прикраса, оздоба. ◆  Ольга ввійшла в залу, де вже окрасою зали був куплений для неї гарний фортеп'ян [фортепіано] (Нечуй-Левицький, I, 1956, 429); Окрасою мазанки були тільки кручені паничі, які повивали передню стінку (Юрій Смолич, V, 1959, 16); Вона при кожній нагоді.. повчала інших своїх дочок, що гординя — це гріх, а скромність — найкраща окраса для молодої дівчини (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 514); Народна пісня — то ж вона Усій землі окраса, Вона, як сонце, вирина У творчості Тараса (Максим Рильський, I, 1956, 361).

УКРЛІТ.ORG_Cловник

чого, перен. Предмет гордості якого-небудь середовища, колективу і т. ін. ◆ Початок розробки її [чеської теми]поклав Тарас Шевченко своєю поемою «Єретик» (1845), яка є окрасою нашої літератури, однією з найкоштовніших її перлин (Вітчизна, 5, 1956, 124); Талант Амвросія Максиміліановича Бучми міг би стати окрасою будь-якого світового театру в усі часи й епохи (Мистецтво, 1, 1967, 1). перев. мн., рідко. Змалювання кого-, чого-небудь (у розповіді і т. ін.) у більш привабливому вигляді, ніж є в дійсності.◆ Згадав я ту правду-легенду Суворо, без зайвих окрас... (Микола Нагнибіда, Вибр., 1957, 375).

«Словники України on-line»

ОКРА́СА чого, чия (той, що за своїми позитивними якостями, рисами є гордістю суспільства, середовища, колективу й т. ін.),ОЗДО́БА, ПРИКРА́СА, КРАСА́, СЛА́ВА підсил. ◆ Талант Амвросія Бучми міг би стати окрасою будь-якого світовоготеатру в усі часи й епохи (з журналу); Ще в гімназії.. учителі гляділи на нього як на головну оздобу закладу (І. Франко);Дядя Ваня був прикрасою не тільки цеху, а й заводу (Ю. Яновський); З кріпосної брами вилетів гусарський полк, красавсіх кінних полків (О. Довженко); Довбуш! Слава опришківства і всієї Гуцульщини (Г. Хоткевич).

Ілюстрації