Оженити

Оженити, -ню́, -ниш, гл. Женить. Оженила мати неволею сина. Нп. Иногда въ приложеніи къ женщинѣ: Ой казав пан круль Варвару імити і святу Варвару з собов оженити. МУЕ. III. 52. Нене ж моя, нене, ожени ж ти мене, бо я молоденький літа свої трачу. Чуб. V. 27. ((Subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність))

((ВСРб1-18 4о.д))

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ОЖЕНИТИ, оженю, ожениш, док., перех., на кому і без додатка. З'єднати шлюбом чоловіка з жінкою. [Відьма:] Через яр ходила Та воду носила, Коровай сама бгала, Дочку оддавала, Сина оженила... (Тарас Шевченко, II, 1963, 312); Восени батько оженив парубка на рябій дівці, яка не вроду принесла, а пригнала воли у двір Євдокима (Михайло Стельмах, I, 1962, 225).

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Оженити, -ню́, -ниш, гл. Женить. Оженила мати неволею сина. Н. п. Иногда въ приложеніи къ женщинѣ: Ой казав пан круль Варвару імити і святу Варвару з собов оженити. МУЕ. III. 52. Нене ж моя, нене, ожени ж ти мене, бо я молоденький літа свої трачу. Чуб. V. 27.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

ОЖЕНИ́ТИ, оженю́, оже́ниш, док., перех., на кому і без додатка. З’єднати шлюбом чоловіка з жінкою. [Відьма:] Через яр ходила Та воду носила, Коровай сама бгала, Дочку оддавала, Сина оженила… (Шевч., II, 1963, 312); Восени батько оженив парубка на рябій дівці, яка не вроду принесла, а пригнала воли у двір Євдокима (Стельмах, І, 1962, 225).

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

Оженити оженю́, оже́ниш, док., перех., на кому і без додатка. З'єднати шлюбом чоловіка з жінкою.

Ілюстрації

Див. також

Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка

Оженився,оженений,оженятися