Обік

Обік, нар. Рядомъ, возлѣ. Здорова була, дівчинонько! як на струні брязнуло обік мене. МВ. (О. 1862. III. 54). Виступає. Обік його жіночка небога. Шевч. II. 21.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках 1. присл. Поряд, поруч. З цигаром у зубах, з батогом, застромленим обік.., він поганяв коні (Іван Франко, VII, 1954, 103); Посідали обидва. Мартин похапцем якось на пеньок, Микита, ж на поламане колесо обік (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1950, 10); // На деякій відстані; осторонь, збоку. Трохи обік, край високої кручі, на камені самотньо сиділа молода жінка (Яків Баш, Вибр., 1948, 6).

2. у знач. прийм., з род. відм. Уживається при вказуванні на положення одного предмета щодо іншого у знач. біля, поряд. — Ой мені лишечко! — жахнулася Катря обік мене (Марко Вовчок, I, 1955, 190); На нього [танк] сипалися гранати, пляшки з пальною сумішшю: одні влучали, інші падали обік танка (Олесь Гончар, III, 1959, 279).

Обік себе [сидіти, стояти і т. ін.], діал. — поряд, разом (сидіти, стояти і т. ін.). Вони сиділи обік себе, тихо, нерухомо, вдивляючись у воду (Іван Франко, VI, 1951, 312).

Ілюстрації