Обручатися

Обручатися, -ча́юся, -єшся, сов. в. обручи́тися, -чу́ся, -чишся, гл. Обручаться, обручиться. Як би дав Бог, щоб я з нею шлюбом обручився. Чуб. V. 25.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ОБРУЧАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ОБРУЧИТИСЯ, ручуся, ручишся, док., з ким, Відправляючи шлюбний обряд, обмінюватися з молодою або молодилі обручкою; одружуватися. Ідуть чутки, що Гриня таємно нібито вже обручився з Тамарою-зоотехнічкою (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 333).

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Обручатися, -ча́юся, -єшся, сов. в. обручи́тися, -чу́ся, -чишся, гл.Обручаться, обручиться. Як би дав Бог, щоб я з нею шлюбом обручився.Чуб. V. 25.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

ОБРУЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ОБРУЧИ́ТИСЯ, ручу́ся, ру́чишся, док., з ким. Відправляючи шлюбний обряд, обмінюватися з молодою або молодим обручкою; одружуватися. Ідуть чутки, що Гриня таємно нібито вже обручився з Тамарою-зоотехнічкою (Гончар, Тронка, 1963, 333). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 573.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

обручатися -а́юся, -а́єшся, недок., обручи́тися, -ручу́ся, -ру́чишся, док., з ким. Відправляючи шлюбний обряд, обмінюватися з молодою або молодим обручкою; одружуватися.

Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

Ілюстрації