Обора

Обора, -ри, ж.

Зміст

1 Тлумачення
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Джерела та література
5 Зовнішні посилання

Тлумачення

Словник української мови Бориса Грінченка

1) Загонъ (загороженное мѣсто для скота). Сімсот овець на оборі. Нп. Тобі, мати, новії обори, мені давай рябії корови. Мет. 2) Желобокъ въ видѣ круга, сдѣланный циркулемъ или подобнымъ инструментомъ въ деревѣ — напр., чтобы вырѣзать дно круглаго сосуда или для инкрустированія предмета втискиваемымъ въ желобокъ металломъ. Шух. I. 250, 277, 281. 3) Круглая дыра въ обуви, сквозь которую протягиваются волоки. Шух. I. 121.

Словник української мови
Академічний тлумачний словник (1970—1980)

   в означеннях Тлумачення, значення слова «обора»:

ОБО́РА, и, жін. Відгороджена частина подвір'я з приміщеннями для худоби. Сонце сіло вже за гори, Як добігли до обори, Де багатий жив Охрім (Іван Франко, XII, 1953, 18);

Чутно, як худоба в оборах важко сопе та Гафійка нерівно дихає поруч Маланки (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 48);
Панський пастух мусить бути повсякчас при череді — літо на пасовиську, а в холодну пору року в оборі (Федір Бурлака, О. Вересай, 1959, 11);

// Загорода, загін. Колгоспні майстри зробили пересувну обору з щитів, обтягнутих металевими сітками. Сюди заганяли гусей на ночівлю (Радянська Україна, 3.IV 1959, 2).

Обо́ра — відгороджена частина сільського подвір’я з приміщеннями для худоби; також загорожа, загін. Сонце сіло вже за гори, як добігли до обори, де багатий жив Охрім (І. Франко); Сімсот овець на оборі (пісня); Тобі, мати, новії обори, мені давай рябії корови (А. Метлинський).

ЗА́ГОРОДА (обгороджене місце для утримання свійських тварин і птахів), ЗАГОРО́ЖА, ЗАГІ́Н, ОБО́РА, ВОЛЬЄ́РА[ВОЛЬЄ́Р], ОЦА́РОКрідко. Позаганяв [Чіпка] у загороду худобу, набрав оберемок свіжої трави (Панас Мирний); Виснажена худоба дрімала в загоні, опустивши голови (Григорій Тютюнник); Пізнім вечором.. Плачинда потай, щоб ніхто не почув, випустив з обори на вулицю плохеньку ялівку, а сам пішов до Синяви (М. Стельмах); Наталка після того, як зостались її вольєри без цесарок, подалася в Херсон шукати собі іншого місця (О. Гончар). - Пор. коша́ра.