Обопільний

Обопільний, -а, -е.

Зміст

Обопільний

1. Спільний для обох сторін; взаємний.

Мені так приємно було дістати Вашого листа, який свідчить, що Ви не забули про мене, що наші симпатії — обопільні (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 450);
Вони дивилися на світ одними очима, однаково думали, їм не важко було вгадувати обопільні наміри (Леонід Первомайський, Невигадане життя, 1958, 225).

2. Однаковий з обох боків; двосторонній.

складне утворення, що виникло на основі словосполучення псл. oba poly «по обидва боки (по обидві половини)» (зн. в. дв.);
р. оба́пола «околиця», оба́поль «тс.», оба́пол «біля, близько, навколо», оба́полы «тс.; околиця», оба́польный «сусідній, навколишній», бр. аба́пал «з обох боків», абапо́льны «спільний», др. обаполъ «з обох боків», п. obopólny «взаємний», ч. obapolně «взаємно», ст. obapol «з обох боків», obapolný «двосторонній, взаємний», слц. obapolný «тс.», схв. ст. obapol «по обидва боки»;

1. Оба́по́ли «з обох боків, навкруги; на обох берегах»

2. Оба́полок «тс.»

3. Обопі́льний «взаємний, двосторонній»