Нудність

Нудність, -ности, ж. = Нудота.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках НУ́ДНІСТЬ, ності, жін. Абстр. ім. до нудний 1. Саксаганський і Карпенко-Карий одноманітність і нудність репертуару також пояснюють тим, що страх перед забороною «не дозволяє розгорнутися творчості» (Тобілевич, Життя Саксаганського, 1957, 129). 1. Який викликає почуття нудьги (одноманітністю, непривабливістю вигляду і т. ін.). - Мені здалося, що я з нудної Горобцівки та просто потрапила в якесь зачароване царство!.. - хвалилася Ватя (П.-Лев., IV, 1956, 134); [Сторож:] Та й нудна оця робота - сидіти в розправі цілісінький рік! (Кроп., І, 1958, 498); Кирило Федорович.. і дома дотримувався того самого нудного порядку, що і в себе в кабінеті (Ткач, Черг. завдання, 1951, 52); // Набридливий, докучливий. Другий [брат] лежить, .. закинувши руки під голову, мов порішивши вже з усіми нудними докучними думками навіки (Вовчок, І, 1955, 321); Туман вологим язиком лизав сірий брук, лляв нудний холодний дощ (Чорн., Визвол. земля, 1959, 264); // Який не викликає інтересу. По міських балах.. сільські забави видавались їй [Ядзі] нудні (Кобр., Вибр., 1954, 92); Юзя знов мусить братись до нудної німецької книжки (Л. Укр., III, 1952, 640); Коло них [гімназисток] класна дама - монотонно, як у церкві, розповідає щось нецікаве й нудне (Смолич, II, 1958, 47).

2. Сповнений нудьги, туги; безрадісний. [Василь:] Як один вечір не побачусь з нею, то вже й ніч здається мені довгою та нудною (Кроп., II, 1958, 115); Життя у Вітровій Балці не таким уже нудним видалось (Головко, II, 1957, 414); // рідко. Сумний, зажурений. Ждав-дожидався [чорнобривець], коли .. його чорноброва вийде до криниці .. і своїм срібним голосочком звеселить його нудне серце (Мирний, І, 1954, 58).

3. Який спричинює неприємне, болісне відчуття; млосний, неспокійний. Нудна тривога, мов дерево з насіння, росла в Маланчиній душі .. Невже ніхто не посватає? (Коцюб., II, 1955, 31); - Сашко, невже забути можна Лубни, Пирятин, Бровари, Де темна ніч, нудна й тривожна, Ракети сіяла згори (Мал., III, 1957, 449); // Тяжкий, болісний. Бодай же кінець ваш був нудний та гіркий! (Номис, 1864, № 3710).

4. Який викликає нудоту; нудотний. - Зварила мені жінка тої локшини, солодке, нудне, з душі верне, а їм, нічого не вдієш (Коцюб., І, 1955, 300); Микита відкрив двері.. В горло вдарило нудним картопляним духом (Тют., Вир, 1964, 384); // перен. Надмірно улесливий, неприродно люб'язний. До природної звичайності української селянки в неї [Кайдашихи] пристало щось уже дуже солодке, але нудне (Н.-Лев., II, 1956, 267).

5. Який викликає відразу, антипатію; неприємний, антипатичний. - Ох, знаю я усіх їх, знаю! Усі нуднії, усі обридлі... Коли б уже хутче поїхати..! (Вовчок, І, 1955, 377); Постояльці [гітлерівські солдати] були люди нудні й брудні (Ю. Янов., II, 1954, 37); Не осяває царське чоло жодна висока думка. Нудний і сірий останній з царів (Довж., І, 1958, 34).

Ілюстрації

Джерела та література

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)