Нудити

Ну́ди́ти, -джу́, -диш, гл. 1) Наводить, нагонять скуку. 2) Томить, мучить. Сюди блудить, туди блудить, під собою коня нудитьНп. 3) Принуждать. Учора у росправі нудили хлопців, щоб призналися, хто вкрав гроші у Грицька. Волч. у. Став ізнов Грицько нудити Настусиного батька (щоб Настусю за його віддав). Г. Барв. 455. 4) безл. Тошнить. 5) = Нудитися. Ходжу, нуджу по садочку, милого не бачу. Чуб. V. 5. 6) Нудити світом. Томиться. А Василь собі нудить світом і не знає, на яку ступити. Кв. І. 11. Вечір стою, світом нужу, тебе не видати. Мет. 38.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

НУДИТИ, нуджу, нудиш, недок., розм. 1. перех. Викликати почуття нудьги. Та що я буду нудити вас довгим оповіданням! (Іван Франко, III, 1950, 105); Загадкова міна лікаря якось нудила її (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 94); Розмови, які вів [Бронко], мало сказати — не задовольняли, а просто-таки нудили Сташку (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 380); // безос. В хаті нас нудило. Нас тягло до лісу, туди, де річка, де шелест дерев і пахощі лісової зелені (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 47). 2. неперех., рідко. Те саме, що нудитися. Ходжу, нуджу по садочку, милого не бачу (Павло Чубинський, V, 1874, 5); Аж тиждень так собі нудила. А потім трути розвела І генерала напоїла (Тарас Шевченко, II, 1963, 248); Ой під лісом, та під Лебедином, ..Ой там молод козаченько нудить, Під ним сивий кониченько блудить (Марко Кропивницький, V, 1959, 31); // чим. Відчувати апатію, відразу до чого-небудь. — Я й сама не знаю, що зо мною сталося: ..як побачила тебе, світ мені незмилився, усім я нудила, усюди я скучала (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 46).

Нудити нудом — дуже нудитися, нудьгувати. Водить Щур очима по кімнаті, нудить нудом смертельним (Степан Васильченко, Вибр., 1950, 114); Нудити світом: а) перебувати в стані апатії, бездіяльності. На другім кінці палацу, у лакейській, нудили світом без роботи Петро, Вареників син, та Йван Шкляр (Панас Мирний, II, 1954, 99); [Самопал:] Вез діла все прахом стає... І чоловік, як отак сидить, то світом.. нудить, а дай йому діло — оживе (Микола Зарудний, Антеї, 1962, 269); б) перебувати в стані тривожного неспокою, втомлюватися від журби, туги за ким-, чим-небудь, без кого-, чого-небудь. Чи винна ж голубка, що голуба любить? Чи винен той голуб, що сокіл убив? Сумує, воркує, білим світом нудить, Літає, шукає, дума — заблудив (Тарас Шевченко, I, 1951, 4); — Ти знаєш, Насте, що мені нема життя без тебе... Вез тебе я нуджу світом, без тебе я нещасний, — промовив сумно Гнат (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 49); Павло коло столу похилився, неговіркий, заклопотаний, видно, не милі досвітки без О рипи. Світом нудить, з лиця спав (Костянтин Гордієнко, Чужу ниву.., 1940, 4); в) нидіти, скніти. Довелося генеральші на старості літ самотою світом нудити (Панас Мирний, I, 1949, 200); Найгірше тим, що марне світом нудять у полоні (Леся Українка, I, 1951, 395); г) почувати нехіть, відразу до життя. Дуже журився Твашко за бабусею, аж світом нудив: з хати не вийде, а коли й вийде, то хіба тільки на кладовище (Олекса Стороженко, I, 1957, 135); Не вмирав дідусь той, хоч і нудив світом, бо судила доля, що умре тоді лиш, коли край питимий він побачить вільним (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 177).

3. безос., перех. Викликати нудоту (у 2 знач.). Нудило мене, давило під серцем, усе б я, немов на похмілля, кисле їла (Панас Мирний, I, 1954, 85); У хату залазить його [моря] гострий дух, од якого нудить (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 396); — Як зайду, бувало, в анатомку, так і нудить, всі нутрощі вивертав (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 30); Його почало страшно нудити. Ми не перешкоджали йому (Юрій Яновський, II, 1958, 54). ♦ Нудить у горлі (у грудях, під грудьми) — про млосне, неприємне відчуття від голоду, хвороби, запаморочення і т. ін. — Світ крутиться, поперед очима зачинають бігати колеса, зразу зелені, далі червоні, в горлі нудить (Іван Франко, IV, 1950, 15); В голові у Вови закрутилося, в грудях нудило і що було далі — він уже мало пам'ятає (Степан Васильченко, I, 1959, 92). 4. неперех., розм. Набридливо скаржитися, нарікати; скиглити. Діти нудяться в хатині, Нудять, нарікають: — І нащо зима та люта? — Все вони питають (Леся Українка, I, 1951, 59); — А випито скільки?! А поїдено з колгоспної комори скільки?! А воно ж, мабуть, і ревізія буде! — нудив комірник (Остап Вишня, I, 1956, 394). 5. перех., заст. Виснажувати, морити. Марно тільки молодець По степу кружає-блуде [блудить], Під собою коня нуде [нудить] (Іван Манжура, Тв., 1955, 187).

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Нудити, -джу́, -диш, гл. 1) Наводить, нагонять скуку. 2) Томить, мучить. Сюди блудить, туди блудить, під собою коня нудить. Н. п. 3) Принуждать. Учора у росправі нудили хлопців, щоб призналися, хто вкрав гроші у Грицька. Волч. у. Став ізнов Грицько нудити Настусиного батька (щоб Настусю за його віддав). Г. Барв. 455. 4) безл. Тошнить. 5) = нудитися. Ходжу, нуджу по садочку, милого не бачу. Чуб. V. 5. 6) нудити світом. Томиться. А Василь собі нудить світом і не знає, на яку ступити. Кв. І. 11. Вечір стою, світом нужу, тебе не видати. Мет. 38.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

НУ́ДИ́ТИ, ну́джу́, ну́диш, недок., розм. 1. перех. Викликати почуття нудьги. Та що я буду нудити вас довгим оповіданням! (Фр., III, 1950, 105); Загадкова міна лікаря якось нудила її (Кобр., Вибр., 1954, 94); Розмови, які вів [Бронко], мало сказати — не задовольняли, а просто-таки нудили Сташку (Вільде, Сестри.., 1958, 380); // безос. В хаті нас нудило. Нас тягло до лісу, туди, де річка, де шелест дерев і пахощі лісової зелені (Досв., Вибр., 1959, 47). 2. неперех., рідко. Те саме, що ну́ди́тися. Ходжу, нуджу по садочку, милого не бачу (Чуб., V, 1874, 5); Аж тиждень так собі нудила. А потім трути розвела І генерала напоїла (Шевч., II, 1963, 248); Ой під лісом, та під Лебедином, ..Ой там молод козаченько нудить, Під ним сивий кониченько блудить (Кроп., V, 1959, 31); // чим. Відчувати апатію, відразу до чого-небудь. — Я й сама не знаю, що зо мною сталося: ..як побачила тебе, світ мені незмилився, усім я нудила, усюди я скучала (Кв.-Осн., II, 1956, 46). Ну́ди́ти ну́дом — дуже нудитися, нудьгувати. Водить Щур очима по кімнаті, нудить нудом смертельним (Вас., Вибр., 1950, 114); Ну́ди́ти сві́том: а) перебувати в стані апатії, бездіяльності. На другім кінці палацу, у лакейській, нудили світом без роботи Петро, Вареників син, та Йван Шкляр (Мирний, II, 1954, 99); [Самопал:] Без діла все прахом стає… І чоловік, як отак сидить, то світом.. нудить, а дай йому діло — оживе (Зар., Антеї, 1962, 269); б) перебувати в стані тривожного неспокою, втомлюватися від журби, туги за ким-, чим-небудь, без кого-, чого-небудь. Чи винна ж голубка, що голуба любить? Чи винен той голуб, що сокіл убив? Сумує, воркує, білим світом нудить, Літає, шукає, дума — заблудив (Шевч., І, 1951, 4); — Ти знаєш, Насте, що мені нема життя без тебе… Без тебе я нуджу світом, без тебе я нещасний, — промовив сумно Гнат (Коцюб., І, 1955, 49); Павло коло столу похилився, неговіркий, заклопотаний, видно, не милі досвітки без Орини. Світом нудить, з лиця спав (Горд., Чужу ниву.., 1940, 4); в) нидіти, скніти. Довелося генеральші на старості літ самотою світом нудити (Мирний, І, 1949, 200); Найгірше тим, що марне світом нудять у полоні (Л. Укр., І, 1951, 395); г) почувати нехіть, відразу до життя. Дуже журився Івашко за бабусею, аж світом нудив: з хати не вийде, а коли й вийде, то хіба тільки на кладовище (Стор., І, 1957, 135); Не вмирав дідусь той, хоч і нудив світом, бо судила доля, що умре тоді лиш, коли край питимий він побачить вільним (Дн. Чайка, Тв., 1960, 177). 3. безос., перех. Викликати нудоту (у 2 знач.). Нудило мене, давило під серцем, усе б я, немов на похмілля, кисле їла (Мирний, І, 1954, 85); У хату залазить його [моря] гострий дух, од якого нудить (Коцюб., І, 1955, 396); — Як зайду, бувало, в анатомку, так і нудить, всі нутрощі вивертає (Руд., Остання шабля, 1959, 30); Його почало страшно Нудити. Ми не перешкоджали йому (Ю. Янов., II, 1958, 54). ◊ Ну́дить у го́рлі (у гру́дях, під грудьми́) — про млосне, неприємне відчуття від голоду, хвороби, запаморочення і т. ін. — Світ крутиться, поперед очима зачинають бігати колеса, зразу зелені, далі червоні, в горлі нудить (Фр., IV, 1950, 15); В голові у Вови закрутилося, в грудях нудило і що було далі — він уже мало пам’ятає (Вас., І, 1959, 92). 4. неперех., розм. Набридливо скаржитися, нарікати; скиглити. Діти нудяться в хатині, Нудять, нарікають: — І нащо зима та люта? — Все вони питають (Л. Укр., І, 1951, 59); — А випито скільки?! А поїдено з колгоспної комори скільки?! А воно ж, мабуть, і ревізія буде! — нудив комірник (Вишня, І, 1956, 394). 5. перех., заст. Виснажувати, морити. Марно тільки молодець По степу кружає-блуде [блудить], Під собою коня нуде [нудить] (Манж., Тв., 1955, 187). Нудити, джу́, диш, гл. 1) Наводить, нагонять скуку. 2) Томить, мучить. Сюди блудить, туди блудить, під собою коня нудить. Н. п. 3) Принуждать. Учора у росправі нудили хлопців, щоб призналися, хто вкрав гроші у Грицька. Волч. у. Став ізнов Грицько нудити Настусиного батька (щоб Настусю за його віддав). Г. Барв. 455. 4) безл. Тошнить. 5) = Нудитися. Ходжу, нуджу по садочку, милого не бачу. Чуб. V. 5. 6) Нудити світом. Томиться. А Василь собі нудить світом і не знає, на яку ступити. Кв. І. 11. Вечір стою, світом нужу, тебе не видати. Мет. 38.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

Нудити ну́джу́, ну́диш, недок., розм. 1) перех. Викликати почуття нудьги. || безос. 2) неперех., рідко. Те саме, що нудитися. || чим. Відчувати апатію, відразу до чого-небудь. 3) безос., перех. Викликати нудоту (у 2 знач.). 4) неперех., розм. Набридливо скаржитися, нарікати; скиглити. 5) перех., заст. Виснажувати, морити.

Ілюстрації

Див. також

Cпоріднені слова зі словника Бориса Грінченка

Нудота,нудьга,нуд