Низка

Академічний тлумачний словник

Низка, -ки, ж. нанизані на нитку, мотузку, дротину і т. ін. однорідні предмети немає прикладів застосування. перен. сукупність предметів, явищ і т. ін., розташованих послідовно один за одним немає прикладів застосування. (1970—1980)

Словник української мови

НИ́ЗКА, жін.

1. Нанизані на нитку, мотузку, дротину і т. ін. однорідні предмети. Низки червоного .. перцю скрізь висять (Нечуй-Левицький, III, 1950, 204); До обіду в Ігоря була вже порядна низка бичків (Іван Багмут, Щасл. день.., 1951, 129); * Образно. Довгу низку лиха нанизала йому злая доля! (Олекса Стороженко, I, 1957, 81); * У порівняннях. Очі йому блищали в пітьмі, білою низкою світилися зуби (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 81).

2. перен. Сукупність предметів, явищ і т. ін., розташованих послідовно один за одним. Далеко на озері, з-за очеретів, виринула під проміння низка човників: рибалки розставляли ятері (Степан Васильченко, Вибр., 1954, 122); Низка вечорів пішла на товариські бесіди, родинні справи (Яків Качура, II, 1958, 27); Нині інженери Петров і Каргат розробляють низку заходів, які дозволять нам ліквідувати відставання заводу (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1950, 230).

Ілюстрації