Нивонька

Нивонька, -ки, ж. Ум. отъ нива.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Див. також
5 Джерела та література
6 Зовнішні посилання

Сучасні словники

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 408. НИ́ВОНЬКА, и, жін.

1. Ділянка або смуга землі, на якій ростуть хлібні культури або яка призначена для їх вирощування; поле. На ниву в жито уночі, На полі, на роздоллі, Зліталися поволі Сичі (Тарас Шевченко, II, 1953, 103); Ниво моя, ниво, Ниво золота! Стигнеш ти на сонці, Налила жита… (Павло Грабовський, I, 1959, 292); З острахом бідний орач позира на незорану ниву (Іван Франко, XIII, 1954, 305); Пригадав Оленчук.., як першу ниву свою обробляв із старшим сином (Олесь Гончар, II, 1959, 279); // рідко. Хлібні рослини, що ростуть на такій ділянці. Легенький вітер колихав ниви проса (Літературна Україна, 22.V 1962, 3).

2. перен. Сфера, галузь людської діяльності. Майже тридцять п'ять років невтомно трудиться Олександр Степанович Левада на ниві української радянської літератури (Мистецтво, 1, 1961, 24); На старшинській ниві і розкрилися повністю всі його [Багірона] таланти (Олесь Гончар, I, 1954, 109).