Невпокійний, -а, -е. Безпокойный; тревожный. Батько й мати якіся невпокійні стали. Г. Барв. 238. Сни невпокійні сняться. МВ. II. 9. В малому серці ворушилося щось недобре, невпокійне. Мир. ХРВ. 35.
