Назирцем

Назирцем, на́зирці, - присл.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

Назирцем

• Пішов [Микула] подивитися, що діється з його конем. За ним назирцем пішли два опришки (Осип Маковей, Вибр., 1956, 430);

• Мокрина, що ходила назирцем за комісією, вголос виявляла свій подив (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 358);

• Горішки, що узяла у Василя, усе у жмені перемина [Маруся] та назирцем за Василем погляда (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 32).

Назирці

1. Слідом, услід за ким-, чим-небудь, не відстаючи.

• Ходить Дувид, зблід. За ним назирці — мати, суха й біла, як мармур (Степан Васильченко, I, 1959, 260);

• Гуртками по кілька чоловік рушили [хлопці], назирці один за одним, в глиб лісу (Василь Кучер, Пов. і опов., 1949, 21);

//. Не випускати з уваги, не спускати з очей.

• Кайдаші таки потягли бабу Палажку в волость. Параска пішла за ними назирці оддалеки (Нечуй-Левицький, II, 1956, 339);

• Яремчук назирці, але здалеку йшов за Когутом і не знав, як йому бути (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 18).

2. Потай, непомітно для інших; крадькома.

• Йосип назирці слідив, куди вона піде, Параска сховалася у ратієвському садку (Панас Мирний, IV, 1955, 35);
• Ці думки завдали Панькові такого страху, що він не важився заходити до сіней, тільки назирці заглядав туди (Лесь Мартович, Тв., 1954, 163);
• Хлопець тільки назирці наглядав за батьком, чекаючи на його від'їзд (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 173).

Етимологія

Назирці, назирцем

Зирити

• виникло спочатку як ітеративна форма зира́ти, в якій з’явилось кінцеве -ити, очевидно, за моделлю ши́рити, втихоми́рити та ін;
• р. зи́рить, бр. зіркḷ: – пов’язане із зріти зьрѣти «бачити»;

ФОНЕТИЧНІ ТА СЛОВОТВІРНІ ВАРІАНТИ

1. Визира́ти

2. Зир

3. Зирк

4. Зи́ркати

5. Зирки́й

6. Зиркли́вий

7. Зи́рко «зірко»

8. Зирни́ця «зіниця»

9. Назира́ти

10. На́зирком

11. На́зирцем

12. На́зирці

13. Обзиря́ти

14. Позира́ти

15. По́зирк

16. По́зирці

Ілюстрації