Набоженство
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Набоже́нство, а, с ., діал. Богослужіння, церковна відправа, набожність, служба Божа. То й любо було в церкві постояти, набоженства послухати (Свидн., Люборацькі, 1955, 7).
Зміст
Сучасні словники
- Тлумачний словник української мови [[1]]
НАБОЖЕНСТВО, а, с ., діал. Церковна відправа. То й любо було в церкві постояти, набоженства послухати (Свидн., Люборацькі, 1955, 7).
Приклад у літературі
"Тріумф" Іван Франко. Патер не мав сьогодні раннього оfficium* у костьолі; пріор звільнював його завсіди від раннього спільного набоженства, коли на нього випадав обов’язок мати вполудне проповідь по сумі, а пополудні сидіти в сповідальниці.
Відмінювання
| Відмінок | Однина | Множина | |
|---|---|---|---|
| Називний | Набоженство | Набоженства | |
| Родовий | Набоженства | Набоженств | |
| Давальний | Набоженству | Набоженствам | |
| Знахідний | Набоженство | Набоженства | |
| Орудний | Набоженством | Набоженствами | |
| Місцевий | На/у набоженстві | На/у набоженствах | |
| Кличний | Набоженство | Набоженства |
Ілюстрації
Медіа
Див. також
Джерела та література
https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%BD%D0%B0%D0%B1%D0%BE%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE https://slovnyk.me/dict/franko/%D0%BD%D0%B0%D0%B1%D0%BE%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE
