Мітла́

Мітла́, -ли, ж. 1) Метла. Ой я тую далекую мітлами помечу, а до сеї близенької соколом полечу. Чуб. V. 26. 2) Комета. Мнж. 148. 3) Раст. = мітлиця ж. Вх. Пч. І. 8.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 2, ст. 433.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках 1) Віник для підмітання, великий пучок лози на держаку. 2) Комета з довгим хвостом. 3) Рослина мітлиця (відьмина мітла). переносне, розм. Щось що "змітало" чи швидко зникло.

Ілюстрації

Див. також

Мітли́ця, -и, ж. Відьмина мітла — хвороба рослин з рясним галуженням.

Джерела та література

https://hrinchenko.com/dictionary/word/28598-mitla