Мурований

Мурований, -а, -е. Построенный изъ камня или кирпича, каменный. МВ. І. 150. А нащо ж ти мене покидаєш у мурованім замку? Мет. 14. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до мурувати. Грати, рушниці, дозорці муштровані; .. Стіни з міцного каміння муровані (Павло Грабовський, I, 1959, 322); А пригадаймо міста [Італії] і всі величаві споруди, замки на урвищах гір, муровані хитро (Микола Зеров, Вибр., 1966, 214). 2. у знач. прикм. Побудований з каменю, цегли; камінний. Як тільки сонечко зійшло, вона перекинулась голубкою й перелетіла через високу муровану стіну в поле (Нечуй-Левицький, III, 1956, 296); Софія Київська — одна з кращих і найбільших мурованих споруд Київської Русі, в якій було застосовано цеглу (плінфу) та камінь (Народна творчість та етнографія, 6, 1967, 67); Мурований будинок.