Мняч

Мняч. См. М’яч.

Сучасні словники

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 840.

М'ЯЧ, а, чол. Суцільна або порожня всередині куля з пружного матеріалу, що відскакує, вдаряючись об тверду поверхню. Гей, діти-мотилята! А годі вам цяцьками грать, М'яч бить, метелики ганять: Я байку розкажу — послухайте, хлоп'ята! (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 129); Коли б воля — побіг би він тепер на у лицю до хлопців у м'яча грати, свинку туряти! (Панас Мирний, IV, 1955, 28); * У порівняннях. Глянеш: через поле Перекотиполе, Наче м'яч, плигі. (Павло Грабовський, I, 1959, 301).

Ілюстрації