Ляскати

Ля́скати, -каю, -єш, сов. в. ля́снути, -ну, -неш, гл. Хлопать, хлопнуть, щелкать, щелкнуть. Батіг ляскав. Ном. № 1276. Прилетіла качка, крилечками ляска. Нп. В руках же довгий був батіг, їм грімко ляскав він із лиха. Котл. Ен. II. 40. Ляснув себе по щоці. Кв. II. 173. Ляснув погонич пугою. К. Орися. Щука... ляснула хвостом по воді та вп’ять на дно пірнула. О. 1862. VIII. 17. Вони тільки язико́м ля́скають. Они лишь попусту болтаютъ. Грин. І. 233.

Сучасні словники

Великий тлумачний словник сучасної мови

ля́скати -аю, -аєш, недок. 1》 перех. і по чому. Ударяти, бити долонею, чим-небудь м'яким або по м'якому, видаючи специфічні звуки. || неперех., чим об що і по чому. Ударяти чим-небудь еластичним, видаючи специфічні звуки. || неперех., чим. Вимахувати чим-небудь, видаючи специфічні звуки. || Видавати специфічні звуки, утворювані таким вимахуванням. Ляскати в долоні. 2》 тільки 3 ос., неперех. Звучати лунко, з великою силою (про постріли, удари і т. ін.). || Видавати лункі звуки, ударяючи по чому-небудь. 3》 неперех., перен., розм. Те саме, що ляпати

Посилання: https://slovnyk.me/dict/vts/%D0%BB%D1%8F%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%82%D0%B8