Людоїдство

Людоїдство, -ва, с. Людоѣдство. К. Досв. 112. Переносно: жестокое, безжалостное отношеніе къ людямъ. Що далі, то неначе лучче стає... розбійства того менше... людоїдства того нема. КС. 1883. IV. 773.

• *

ЛЮДОЇ́ДСТВО, а, с. Споживання людського м’яса деякими племенами, які перебували на первісній стадії розвитку. Іноді війська набиралися з тубільних племен, у яких ще існувало людоїдство (Нова іст., 1957, 137); // Вживання людського м’яса окремими особами в період великих нестатків. Під час голоду в Туруханському краї на початку XIX ст. було багато випадків людоїдства (Іст. СРСР, II, 1957, 133).

• *

Сучасні словники

ЛЮДОЇ́Д, а, ч.

1. Дикун, що їсть людське м’ясо. Для мене, здається, готувався до свята справжній бенкет, так наче я мав апетит людоїда, або приїхав з голодного краю (Коцюб., II, 1955, 358); Я читав колись про диких людоїдів, що живуть на австралійських островах, про те, які вони люті (Сам., II, 1958, 305); * Образно. Мор, голод і війна — то страшні людоїди (Бор., Тв., 1957, 195); * У порівн. Різким ривком відкинув [Солод] геть шинель і голий, мов дикун-людоїд, накинувся на Безкобиліна (Руд., Вітер.., 1958, 103); // перен. Про надзвичайно жорстоку людину, схильну до насильства, вбивства. Кати! кати! людоїди! Наїлись обоє, Накралися; а що взяли На той світ з собою? (Шевч., І, 1951, 249); В тій Німеччині рейвах: метушаться людоїди, в дзвони дзвонять, бога просять свого фашистського (Ю. Янов., І, 1954, 81); // Уживається як лайливе слово. Дяк потріпує навіть старих і благочестивих дідів.. усякими непотрібними словами: анциболами, харцизниками, людоїдами, шибениками і усякими безумними словами (Н.-Лев., IV, 1956, 168).

2. Персонаж казок, що поїдає людей (частіше дітей). Далі старший людоїд і каже: — Ну, сідай, хлопче, та повечеряй з нами, бо після вечері ми тебе самого з’їмо (Вас., II, 1959, 437).

Ілюстрації

Медіа

https://www.youtube.com/watch?v=Tf31tkqshu0