Лупати

Лупа́ти, -па́ю, -єш, гл. Колоть, ломать. Срібні копита кремінь лупають. Чуб. III. 293. Остався він у Криму, лупає сіль вагову. Рудч. Чп. Сам Бог хліб лупав, та й нам давав. Ном. № 12280.

Лупати, -паю, -єш, одн. в. лупнути, -ну, -неш, гл. Мигать, мигнуть. Зорі на дощ дмуться та лупають. Ном. № 567. Лупати очима. Мигать, хлопать глазами. Лупа очима. МВ. (О. 1862. III. 55). Як дам тобі, тілько очима лупнеш. Ном. № 3640. Лупнеш очима вгору, над тобою, між темним гіллям... висять спілі груші. Греб. 402.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Іноземні словники
- 2.1 Сербско-русский словарь
- 2.2 Українсько-російський словник
3 Ілюстрації
4 Медіа
5 Див. також

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЛУ́ПАТИ, аю, аєш, недок., фам. 1. Те саме, що кліпати 1. — Га-а?.. — гакнув на всю хату Яків, підводячи голову і лупаючи своїми сонними віями(Панас Мирний, I, 1954, 199); Сьомка лупав повіками і нічого не розумів (Юрій Смолич, II, 1958, 61). ♦ Лупати очима див. око. 2. перен. Світити слабким, нерівним, миготливим світлом (про зірки тощо). Зорі на дощ дмуться та лупають(Номис, 1864, № 567); Невеличкі зірочки ледве-ледве лупали у тому блакитному мороці (Панас Мирний, III, 1954, 150). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 556. ЛУПА́ТИ, аю, аєш, недок., перех. Відбивати частини від цілого; колупати (у 1 знач.). [Козаки:] Ой, лучче [краще] б ми, запорожці, Круту гору лупали, Ніж у тюрмі, у кайданах, Шість літ пропадали (Нечуй-Левицький, II, 1956, 465); «Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод Не спинить Вас!» (Іван Франко, X, 1954, 48); Гній злігся, змерзся, лупали [люди] ломами, плішнею, накидали на сани, возили (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 319); // Віддирати, відокремлювати верхній шар чого-небудь. — Уже час у печі розпочинати, — сказала Христя, стоячи коло печі і лупаючи припічок (Панас Мирний, I, 1954, 24); // Розбиваючи, ламати що-небудь. Вони розбивали комори, лупали скрині, палили акти на володіння ґрунтами й людьми (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 363). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 556.

"Словопедія"

ЛУПАТИ

лу́пати очи́ма на кого—що і без додатка. 1. Кліпаючи, мовчки дивитися, поглядати на кого-, що-небудь, не відповідати. А все не важиться він бабусю налаяти; лупа очима та кашляє, та ходить,— не знає, що вже йому й робити (Марко Вовчок); — А дівчата, якби ви бачили, які тоді були! .. гляне на тебе, то неначе по коліна в землю вгонить; стоїш, як телепень, та тільки очима лупаєш (О. Стороженко); Гидкий отой корчмар усе лупає на неї гострими очима (М. Чабанівський). лу́пати банька́ми, вульг. Мій супутник сидить, тільки баньками лупає (Ю. Збанацький). 2. Виявляти поглядом зацікавленість, дивуватися. Стоїть (зайча) і лупає очима: — Та що ж це сталося вночі! (Н. Забіла); // Передавати поглядом якусь інформацію. — Панич тут ззаду їх лупа на мене очима: нічого, мов, нічого, тільки не признавайся (Панас Мирний). 3. перед ким і без додатка. Переживати почуття неприємності, сорому і т. ін.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

ЛУ́ПАТИ, аю, аєш, недок., фам.

1. Те саме, що клі́пати 1. — Га-а?.. — гакнув на всю хату Яків, підводячи голову і лупаючи своїми сонними віями (Мирний, І, 1954, 199); Сьомка лупав повіками і нічого не розумів (Смолич, II, 1958, 61). ◊ Лу́пати очи́ма див. о́ко. 2. перен. Світити слабким, нерівним, миготливим світлом (про зірки тощо). Зорі на дощ дмуться та лупають (Номис, 1864, № 567); Невеличкі зірочки ледве-ледве лупали у тому блакитному мороці(Мирний, III, 1954, 150). ЛУПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех. Відбивати частини від цілого; колупати (у 1 знач.). [Козаки:] Ой, лучче [краще] б ми, запорожці, Круту гору лупали, Ніж у тюрмі, у кайданах, Шість літ пропадали (Н.-Лев., II, 1956, 465); "Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод Не спинить Вас!" (Фр., X, 1954, 48);Гній злігся, змерзся, лупали [люди] ломами, плішнею, накидали на сани, возили (Горд., II, 1959, 319); // Віддирати, відокремлювати верхній шар чого-небудь. — Уже час у печі розпочинати, — сказала Христя, стоячи коло печі і лупаючи припічок (Мирний, І, 1954, 24); // Розбиваючи, ламати що-небудь. Вони розбивали комори, лупали скрині, палили акти на володіння грунтами й людьми(Панч, Гомон. Україна, 1954, 363). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 556. Лу́пати, паю, єш, [p]одн. в.[/p] лупнути, ну, неш, гл. Мигать, мигнуть. Зорі на дощ дмуться та лупають. Ном. № 567. Лупати очима. Мигать, хлопать глазами. Лупа очима. МВ. (О. 1862. III. 55).Як дам тобі, — тілько очима лупнеш. Ном. № 3640. Лупнеш очима вгору, — над тобою, між темним гіллям… висять спілі груші. Греб. 402. Лупа́ти, па́ю, єш, гл. Колоть, ломать. Срібні копита кремінь лупають. Чуб. III. 293. Остався він у Криму, лупає сіль вагову. Рудч. Чп. Сам Бог хліб лупав, та й нам давав. Ном. № 12280. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 381.

СЛОВОФОРМИ. ОРФОГРАФІЧНИЙ СЛОВНИК.

лупати - дієслово, недоконаний вид, І дієвідміна

СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO

Лу́пати 1, -паю, -єш, [p]одн. в.[/p] лупнути, -ну, -неш, гл. Мигать, мигнуть. Зорі на дощ дмуться та лупають. Ном. № 567. лупати очима. Мигать, хлопать глазами. Лупа очима. МВ. (О. 1862. III. 55). Як дам тобі, — тілько очима лупнеш. Ном. № 3640. Лупнеш очима вгору, — над тобою, між темним гіллям... висять спілі груші. Греб. 402. Лупа́ти 2, -па́ю, -єш, гл. Колоть, ломать. Срібні копита кремінь лупають. Чуб. III. 293. Остався він у Криму, лупає сіль вагову. Рудч. Чп.Сам Бог хліб лупав, та й нам давав. Ном. № 12280.

Всесвітній словник української мови

Словник відмінків

Словник синонімів

КЛІ́ПАТИ (мимоволі швидко опускати й піднімати повіки, вії), МОРГА́ТИ, МИГА́ТИ,ЛУ́ПАТИрозм.,ЗМИГА́ТИрозм.,ЗМИ́ГУВАТИрозм.,ЛИ́ПАТИдіал. - Док.: клі́пнути,моргну́ти, зморгну́ти, мигну́ти, лу́пнути, змигну́ти, ли́пнути. Він швидко кліпав віями, немов боявся, що зрадлива сльоза викотиться з ока (Л. Первомайський); Його борода тряслася, а червоні очі сльозливо моргали (Г. Хоткевич); Не мигаючи, він різко дивиться на дукача (М. Стельмах); Зоня закотила чоловічки під повіки і лупала тільки самими білками(Ірина Вільде).

СВІТИ́ТИ (про вогонь, небесні світила, ліхтарі тощо - випромінювати світло),СВІТИ́ТИСЯ, ГОРІ́ТИ, ПРОМЕНІ́ТИ, ПРОМЕНІ́ТИСЯ, ПРОМЕНИ́ТИСЯ,ПРОМІ́НИТИСЯ, ЗОРІ́ТИпоет.;МЕРЕХТІ́ТИ, БЛИ́МАТИ, МИГТІ́ТИ, МРІ́ТИ,ІСКРИ́ТИСЯ, ТРЕМТІ́ТИ, ТРІ́ПАТИСЯ, МИГА́ТИ, ПОЛИ́СКУВАТИ, РЯХТІ́ТИ,ЛУ́ПАТИрозм.,БЛИ́КАТИдіал. (світити нерівно й тремтливо); СЯ́ЯТИ, СІЯ́ТИ,ВИСВІ́ЧУВАТИ, ПАЛА́ТИ, ЯСНІ́ТИ, ЯСНИ́ТИСЯ, ПОЛУМ’ЯНІ́ТИ,ПОЛУМЕНІ́ТИрідше,ПОЛОМЕНІ́ТИрідше,ПЛОМЕНІ́ТИпоет.,ПЛОМЕНИ́ТИСЯ[ПЛОМЕНІ́ТИСЯ]поет. рідше,СЯ́ТИ заст. (яскраво світити);ПАЛАХКОТІ́ТИ, ПАЛАХКОТА́ТИрідше, ПАЛАХТІ́ТИ, ЖАХТІ́ТИ (світити яскраво, але нерівно); ПРИСВІ́ЧУВАТИ (випромінювати неяскраве світло);ЛЮМІНЕСЦІЮВА́ТИспец. (світити холодним світлом); ПРОСВІ́ЧУВАТИ,ПРОСВІ́ЧУВАТИСЯ (світитися, пронизуючи щось). Світить місяць, та не гріє(прислів’я); Блимала лампа без скла й більше чадила, ніж світила (І. Нечуй-Левицький); Ми встаємо з півнями; Ще світяться по місту ліхтарі (П. Грабовський); Троянівка ще спала, хоч по деяких хатах уже світилося (Григорій Тютюнник); Горіли електричні лампи. Був вечір (Ю. Яновський); Сонце ледве променіє, І на сході вже світає (Леся Українка); Все небо мерехтіло зорями (О. Гуреїв); В хижі світилося, блимав олійний каганчик (П. Загребельний);Сіріє мла долин, Мигтять огні (М. Зеров); Ми під явором сиділи, А над нами зірки мріли (І. Манжура); Не зважав [місяць] ні на зорі, що іскрилися довкруги нього, ні на білі хмари (Н. Кобринська); Там тисячі зірок одна перед другою вигравають: та лупає, а та труситься тихо (Панас Мирний); В небі чистім і прозорім Сонце сяє (М. Рильський); Мені зоря сіяла нині вранці, устромлена в вікно (В. Стус); Перед вікном висвічував повний місяць (О. Гуреїв);Свічка тихо і рівно палала (М. Коцюбинський); Полум’яніло серпневе сонце (Н. Рибак);Пломеніють багряні заграви пожеж (С. Скляренко); Снується тихо ясна ніч.. І тисячі на небі свіч Палахкотять над головою (С. Руданський); У ярмах народів конали ідеї.., Та всюди зоря палахтіла (І. Драч); Пожаром жахтить небокрай (А. Малишко). - Пор. 1. бли́скати, 2. бли́скати, 1. блища́ти.

Словник фразеологізмів

лу́пати очи́ма на кого—що і без додатка. 1. Кліпаючи, мовчки дивитися, поглядати на кого-, що-небудь, не відповідати. А все не важиться він бабусю налаяти; лупа очима та кашляє, та ходить,— не знає, що вже йому й робити (Марко Вовчок); — А дівчата, якби ви бачили, які тоді були! .. гляне на тебе, то неначе по коліна в землю вгонить; стоїш, як телепень, та тільки очима лупаєш (О. Стороженко); Гидкий отой корчмар усе лупає на неї гострими очима (М. Чабанівський). лу́пати банька́ми, вульг. Мій супутник сидить, тількибаньками лупає (Ю. Збанацький). 2. Виявляти поглядом зацікавленість, дивуватися. Стоїть [зайча] і лупає очима: — Та що ж це сталося вночі! (Н. Забіла); // Передавати поглядом якусь інформацію. — Панич тут ззаду їх лупа на мене очима: нічого, мов, нічого, тільки не признавайся (Панас Мирний). 3. перед ким і без додатка. Переживати почуття неприємності, сорому і т. ін. Батько помовчав трохи, далі промовив: — Ну, що ж, спасибі, сину: дуже приємно було батьковілупати очима (А. Головко); —Перед ким провинився, перед тим й лупай тепер очима(А. Хорунжий); — Чорти б їх побрали,— невідомо кого лаяв Коляда,— а тепер мені лупай очима (М. Зарудний); Нехай розбираються, перевіряють.. Навчився красти, нехай уміє йочима лупати (З газети). 4. Марно витрачати час; сидіти без діла. [Голос:] А ми тим часом що робити маєм? [Голос (іронічно):] Очима лупати! (Леся Українка); — Хоч би зенітку дали,— знову порушив мовчання Таранець.— Сидимо як кроти в норі та очима лупаємо (Д. Ткач); — То що ж нам, братику, сидіти й лупати очима, мов барани? Хай гине все? (Василь Шевчук). 5. Не мати чого їсти; голодувати; бути голодним. Приробили хлібця — їмо, а ні, то очима лупаємо (Укр.. присл..).

Тлумачний словник української мови

Лупати I луп`ати, -а́ю, -а́єш, недок., перех. Відбивати частини від цілого; колупати (у 1 знач.). || Віддирати, відокремлювати верхній шар чого-небудь. || Розбиваючи, ламати що-небудь. || Бити, лупцювати. II л`упати, -аю, -аєш, недок., фам. 1) Те саме, що кліпати 1). Лупати очима. 2) перен. Світити слабким, нерівним, миготливим світлом (про зірки тощо).

Іноземні словники

Сербско-русский словарь

Лупати 1) стуча́ть, ударя́ть, хло́пать 2) (ногама) то́пать 3) колоти́ть, разбива́ть 4) (глупости) говори́ть лупати на врата — стуча́ть в дверь лупати главу — лома́ть го́лову

Українсько-російський словник

I лу́пати см. лупнути; = лу́пнути мига́ть, мигну́ть лу́пати очи́ма — (бессмысленно) смотре́ть; (без дополнения) хло́пать глаза́ми II лупа́ти лома́ть, коло́ть, дроби́ть