Лукаво

Лукаво, нар. Лукаво, коварно. Чуб. І. 163. І небилиці вимишляєш, народ лукаво ввесь лякаєш. Котл. Ен.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Див. також
5 Джерела та література
6 Зовнішні посилання

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

1)Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЛУКА́ВО. Присл. до лукавий 1—3. Розмовляючи з Боровиком, вона часто лукаво посміхалась, і йому здавалося, ніби вона щось знає (Вадим Собко, Справа.., 1959, 157); Цілі пучки квіток полетіли під ноги співачці.. Та, кланяючись, брала і, лукаво дякуючи очима, нюхала (Панас Мирний, III, 1954, 273); [Кармелюк:] Ні, правдиві розбійники не ті, що в лісі, а ті, що в церкві в золотих ризах лукаво бога вихваляють (Степан Васильченко, III, 1960, 429); В історії римської церкви.. лукаво поєднувались релігійні догми і найжорстокіші злочини (Юрій Мельничук, Поріддя.., 1959, 28); * Образно. Баклажка вигляда з трави лукаво — Попробуй догадатись, що у ній! (Максим Рильський, II, 1960, 149).

2)Тлумачний словник української мови у 20-ти томах

ЛУКА́ВИЙ Здатний на різні хитрощі або жарти. Здатний на нещирість, брехню; єхидний. Який має злі, ворожі наміри; підступний. Грішний, нечестивий.