Кірчик, -ка, м. Ум. отъ коре́ць. Вх. Лем. 424.
кірчик -чика, ч. 1. Ол. Четверть кірця; міра об'єму сипких речовин. 2. Пт. Дерев'яна діжка, що служить як міра сипких тіл і дорівнює пів кірця.
