Кузоб

Кузоб и кузуб, -ба, м. = Козуб. Обібрався грибом лізь у кузоб. Ном. № 7077. Нехай же я подивлюся, хто сидить в запічку аж там дячокнеборачок у кузуб зігнувся. Чуб. V. 674.

Сучасні словники

КОЗУБ, -а, ч.
1. Ручний кошик із лубу або лози. Як не гриб, то не лізь у козуб (Номис, 1864, № 9131);

◊ Ко́зубом ста́ти — стати дуже твердим від морозу; задубіти (про мокрий одяг). Поки до санок дійшов [о. Гервасій] ;

Див. також

Словник відмінків

Словник синонімів

Словоформи. Орфографічний словник

Джерела та література

УКРЛІТ.ORG - Публічний електронний словник української мови;