Кравецтво

КРАВЕ́ЦТВО, а, с. Кравецьке ремесло; заняття кравецьким ремеслом. Швець знай своє шевство, а в кравецтво не мішайся (Номис, 1864, № 9573); Глоба.. промишляв кравецтвом (Стор., І, 1957, 238); Вони.. з бабусею навчать подружку кравецтва (Козл., Ю. Крук, 1957, 518).

Словник

КРАВЕ́ЦТВО – один із видів народного мистецтва; пошиття одягу. К. заро­­ди­­лося у рамках натурал. господарства, де виготовлення одягу було обо­­в’язком окремих чл. сім’ї, насам­перед жінок. Поступово К. стало ремеслом – заняттям фахівців, зосереджувалося у містах та містечках. Із розвитком цехової організації ремесла міське К. у 16–18 ст. стало пріоритет. заняттям, посіло одне з гол. місць за кількістю зайнятих у ньому осіб (після пекарів, шевців та купців). Замовлення одягу у крав­­ців було привілеєм замож. частини городян. Попит на кравец. вироби сприяв успіш. розвитку ремесла й спричинив спеціалізацію майстрів верх., легкого, вовняного, хутряного одягу та голов. уборів відповідно до сезонів, асортименту вбрання, соц. градації, статі замовників тощо. Заг. визнання набули у 18 ст. хутровики та шапкарі укр. міст, чиї вироби мали знач. попит і становили суттєву статтю дохо­дів від торгівлі на зовн. ринках. У 19 ст. кравці з’явилися і у великих селах, проте домашнє виробництво окремих видів традиц. вбрання (сорочок, поясного жін. і чол. одягу) не припинили. І най­складніші замовлення кравці виконували вручну, використовуючи лише голку, нитку, напер­сток. Швейні машини уведено в дію у 19 ст.

Словник

Зображення