Ко́піт, -поту, м. 1) Пыль (въ воздухѣ). Наче череда йде такий копіт зіб’ють. Св. Л. 91. За коником став копіт. Чуб. 2) Топотъ. З копотом і ржанням коней табунових. К. МБ. XI. 42.
