Колядувати

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Колядува́ти, -ду́ю, -єш, гл. Ходить по хатамъ и пѣть колядки. Збіраюсъ колядувати, як вже й щедрувати пора. Ном. № 512.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

КОЛЯДУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. Співати колядки, брати участь в обряді, пов'язаному з виконанням цих пісень. — Благословіть колядувати! — крикнула Горпина, зазираючи у вікно (Панас Мирний, III, 1954, 41); Заховавшись у природній фортеці міста, козаки дозволили собі домашню розкіш — пішли колядувати (Іван Ле, Наливайко, 1957, 77); Наближаються свята, і закортіло мені розказати нашій молоді, як то колись гуляли, колядували (Євген Кравченко, Бувальщина, 1961, 56). 2. перен. Ходити з якою-небудь справою від одного до другого. Побоюється [пан], що його строкарі можуть закомизитись і підуть в економії Рокотова, Маркозова чи Кочубея, тому й раніше звичайного послав своїх прикажчиків колядувати по селу (Михайло Стельмах, I, 1962, 186).

Орфографічний словник української мови

колядува́ти дієслово недоконаного виду

Українсько-російський словник

КОЛЯДУВАТИ колядовать

Словар українського сленгу

КОЛЯДУВАТИ (-ую, -уєш) ♦ Іди колядуй, мол. Увічлива відмова зробити щось. ПСУМС, 35.

Український тлумачний словник

заколядувати -у́ю, -у́єш, док., етн. 1) Почати колядувати, співати колядку. 2) Проспівати колядку відколядувати -у́ю, -у́єш, док. Закінчити колядувати.

Ілюстрації

147009 640.jpg Kolad 0.jpg