Ковдра

Ковдра, -ри и ковдря, -рі, ж. Одѣяло. Котл. Ен. Слов. Г. Барв. 363. Въ крестъянскомъ быту очень плотное рядно́, служащее одѣяломъ или подстилкой вмѣсто тюфяка. Вас. 168.

Сучасні словники

Ковдра, и, жін. Тепле вкривало, звичайно на ваті, яким люди накриваються в постелі. Юзя лежала, укрита двома ковдрами і хутром, вся посиніла від холоду (Леся Українка, III, 1952, 635); Вона стелить їм на канапі, вкладає спати і вкриває ковдрою, щоб не холодно було (Степан Чорнобривець, Визвол. земля, 1950, 17); * Образно. Спала природа під ковдрою білою (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 222); * У порівняннях. Снігу навалило вище колін; він лежав важкою ковдрою на землі (Іван Сенченко, На Бат. горі, 1960, 9)

Ковдра тягти́ (тягну́ти) ко́вдру на се́бе. Діяти на догоду власним інтересам; думати лише про себе, бути корисливим. У боротьбі за владу кожна партія, зрозуміла річ, намагається тягнути ковдру на себе (З газети).