Ковбан
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Ковбан, -на, м. 1) = Ковбиця 2. Желех. 2) Короткій толстый обрубокъ дерева, употребляющійся вмѣсто табурета. Вх. Зн. 26.
КОВБА́Н, а, чол., діал. Колода // Така колода для сидіння. На ковбані сидів чоловік.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 202.
