Ки́ркати, -каю, -єш, одн. в. ки́ркнути, -кну, -неш, гл. Рѣзко пронзительно кричать, крикнуть (о курицѣ). Желех. Пипоть у курей після ячменю робиться, вони тоді киркають. Грин. І. 253.
