Кинді

Ки́нді, -дів, мн. = Кенді. Надів на ноги кинді нові і рукавиці взяв шкапові. Котл. Ен.

Сучасні словники

КЕ́НДІ, КИНДІ, ів, мн. (одн. кендя, киндя, і, жін.), діал. Валянки; повстяні калоші. Набув [Латин] на ноги кинді нові І рукавиці взяв шкапові (Іван Котляревський, I, 1952, 171); — Думаєш, що я в хутрі й кендях тут стою? (Іван Франко, VI, 1951, 169); Якийсь обшарпаний парубчак у «кендях».. з цеберками пройшов у сарай і вилив воду в діжку (Андрій Головко, I, 1957, 177).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 140.

ки́нді, -ів, мн. (одн. ке́ндя, ки́ндя, -і, ж.), діал. Валянки; повстяні калоші.

Ілюстрації