Кельбух

Зміст

1 Словник Грінченка
2 Сучасні словники
3 Ілюстрації
4 Медіа
5 Див. також
6 Джерела та література
7 Зовнішні посилання

Словник Грінченка

Ке́льбух, -ха, м. = Тельбух. Знайшов там десь задріпане теля, облупив його, бандури випустив, кельбух на голову нап’явМнж. 13.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Великий словник української мови

ТЕ́ЛЬБУХИ, ів, мн. (одн. тельбух, а, чол.). Внутрішні органи вбитої тварини (шлунок, кишки тощо). Іванов здер з птаха шкіру, вирвав і викинув геть тельбухи (Іван Багмут, Опов., 1959, 45); Собаки з гарчанням волочать по садку свинячі тельбухи (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 328); // зневажл. Про внутрішні органи людини. [Василь:] Дай води напитись. [Лукія:] Хіба так дуже пашить у тельбухах? Напийся (Марко Кропивницький, II, 1958, 117); Лікар, як на біду, прописав йому блювотне. Від цього вивертало геть усі тельбухи (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляна, 1958, 64).

Словник української мови. Академічний тлумачний словник (1970-1980)

ТЕ́ЛЬБУХ див. тельбухи.