Квічення
Квіче́ння, -ня, с. = Клечання. Коли побачиш, що гроші горять, то зроби квіченням хрест на тому місці, гроші так і вийдуть з під землі. Подольск. губ.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках 1) етн. Відрубані гілки з листям, якими на зелені свята прикрашають хату, двір. 2) поет. Зелена рослинність, зелень.
1. етн. Відрубані гілки з листям, якими на зелені свята прикрашають хату, двір. Діждалися, Уквітчали [батько і Ярина] хату І любистком, і клечанням (Шевч., І, 1951, 284); — Це ж сьогодні зелена неділя,— промовив Данько, замріявшись. — Скільки того клечання понатягають хлопці з лісу!.. (Гончар, Таврія, 1952, 236); * У порівн. Немов клечанням, листям тютюновим Заквітчані всі хати і двори (Воронько, Тепло.., 1959, 174).
2. поет. Зелена рослинність, зелень. Земля вдягла рясне убрання, В клечанні села й городи (Криж., Срібне весілля, 1957, 123). 3.зільні прикраси, прикрашування. Саме в суботу на Зелені свята перед Святою неділею ламають зранку зелене гілля та збирають зілля і прикрашають ними хату, обійстя, в давніші часи і вулиці. Вважається, що у цьому клечанні ховаються душі померлих, які приходять, щоб оберегти рідних від злих духів.
Традиція квічення
Традиції святкування Трійці древньоязичницькі і християнські, тісно пов’язані між собою і мирно співіснують до сьогоднішнього дня. З нагоди свята з часів раннього християнства храми та будинки прикрашаються свіжими зеленими гілками дерев на ознаку того, що Святий Дух дає життя усьому створеному Богом.
Ілюстрації
|
|
|
|
Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 181.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 233 Войтович Валерій Миколайович Міфи та легенди давньої України. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан. 2005. — 392 с.
