Каламітний

Каламітний, -а, -е = Каломутний. КАЛАМУ́ТНИЙ, а, е.

1. Який утратив прозорість; мутний, нечистий. Понад Дністром іде вночі Козак. І дивиться йдучи На каламутну темну воду (Тарас Шевченко, II, 1953, 104); Каламутним валом котилися від водопаду величезні хвилі (Іван Франко, VI, 1951, 129); Крізь каламутний, сірий дощ.. Синиці голос-голосок.. не змок, Голками сиплеться сухими (Максим Рильський, II, 1960, 52); Промінь сонця несподівано прокрався крізь каламутну шибку вікна (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 30). {{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=Історико-філософський факультет}}