Калабуха

Калабуха, -хи, ж. = Калабаня. Желех.

Лужа. Аж калабані стоять, такий дощ був. Невелике скупчення рідини, в більшості випадків води в заглибленнях на поверхні землі або в нерівностях будь-якого покриття

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

1. Калю́жа — невелике скупчення рідини, в більшості випадків води в заглибленнях на поверхні землі або в нерівностях будь-якого покриття (тротуар, проїжджа частина дороги тощо). За старих часів велику калюжу називали — лягаю.

2. КАЛАБА́НЯ, і, жін., діал. Ковбаня. Виходив [Гриць] перед хату.., ставав собі коло калабані, що з неї кури воду п'ють (Лесь Мартович, Тв., 1954, 58); Річка закручувалася і творила глибоку, корчами оброслу калабаню (Іван Франко, VII, 1951, 143); Всілякі чутки і всякі люди баламутять теперечки громаду, мов рибу в калабані (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 377).

3. КАЛАБУХА, -и, ж. 1. Див. колобок. 2. Невеликий човен.

4. КАЛАБАНЯ = КОВБАНЯ, і, ж.

• Глибока вибоїна, звичайно на дорозі, переважно з водою, болотом. Дівчина стала над ковбанею й дивилась, як поволі осідав намул і вода очищалась (Коцюб., І, 1955, 285); Машина заїхала в широку ковбаню, важко, натужно завила мотором і забуксувала (Коз., Сальвія, 1959, 206); * Образно. Всією істотою відчувала вона, що на батьківщину їй заказано шляхи, отже, треба або вмерти, або якось видертися з цієї огидної ковбані, де нема і не буває волі жінкам (Тулуб, Людолови, II, 1957, 238).

• Глибоке місце, яма в річці, озері тощо. - Та в цьому ставку трудно і втопитись, хіба запливемо аж.. під той ліс,- сказала Ватя,- там-таки чимала ковбаня (Н.-Лев., IV, 1956, 77); Восени залягає риба в ковбанях (Рильський, II, 1960, 159); Тут можна було пірнути з висоти заставок у глибоку ковбаню сторч головою (Іщук, Вербівчани, 1961, 23).

Ілюстрації

Медіа

{Калабаня}