Звізда

Словник Грінченка

Звізда́, -ди, ж. Звѣзда. Аби місяць на мене світив, а звізди хоч і так. Ном. № 5422. Ум. Звіздочка.

Сучасні словники

Тлумачний словник Української мови Тлумачний академічний словник

Тлумачення, значення слова «звізда»:

Теж саме,що і Зірка

ЗІРКА, и, жін.

1. Самосвітне небесне тіло, що являє собою скупчення розжарених газів. Є зірки-гіганти, які в мільярди разів перевершують Сонце об'ємами, а також зірки-ліліпути, що в мільйони разів менші за Сонце (Наука і життя, 2, 1958, 37); І ледве, крадькома, яка маленька зірка З-за хмари вигляне, неначе миш з засіка (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 49); Лягло сонце за горою, Зірки засіяли (Тарас Шевченко, I, 1951, 65); Андрій лежав і дивився в небо. У небі сяяли мільйони зірок (Олександр Довженко, I, 1958, 226); * Образно. Червона зірка прийдешнього царства загорілася на революційному обрії праці (Василь Еллан, II, 1958, 59); * У порівняннях. Як упаде з гори іскра, наче з неба зірка (Леся Українка, I, 1951, 203); // мн. Дрібні світні частинки; іскри. Стоги вже в'януть, осідають, а він [вогонь] все пирска зірками, як слиною кіт (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 64); * Образно. Вона з ґанку впала звисока, — аж в очах їй зірки (Андрій Головко, II. 1957, 177); // перен. Доля, щастя, удача. Реп'яшок задовольнився скромною долею театрального рецензента і чекав своєї щасливої зірки (Юрій Мокрієв, Сто.., 1961, 93).

Вірити у свою або чию [щасливу] зірку — вірити в свою або чию-небудь щасливу долю, сподіватися успіху, удачі. Дехто ще вірив у щасливу зірку при своєму народженні (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 455); До зірок — до настання темряви. Посідали вони поруч над рікою, на зеленім низенькім березі, й просиділи вони так укупі аж до зірок ясненьких (Марко Вовчок, I, 1955, 353).

♦ Зірки з неба хапати (знімати, здіймати і т. ін.), перев. із запереч. част. не — відзначатися неабиякими здібностями, розумом і т. ін. Вона беззастережно заступалася за Копистку: вірок з неба Хома Микитович не хапає, але в колгоспі немає чогось такого, щоб бити на сполох, скликати збори (Ярослав Гримайло, Незакінч. роман, 1962, 142); — Ну що ж, Шура... Та вона ж нічого дівчина. Зірок з неба не знімає, це правда.., але й не ледача (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 269); Провідна зірка — про кого-, що-небудь, що вказує, визначає напрям, шлях (у розвитку, боротьбі і т. ін.). Нашу Батьківщину передові люди світу називають провідною зіркою (Комуніст України, 8, 1966, 59); Родитися (народитися) під щасливою зіркою — мати щастя у житті.

2. перен. Про дуже видатну, прославлену людину. Софія Лорен — славетна зірка італійського кіно (Мистецтво, 1, 1966, 29); Серед майстрів українського реалістичного театру зіркою першої величини називають П. К. Саксаганського (Робітнича газета, 17.IX 1965, 4).

3. Геометрична фігура з гострокінцевими, перев. п'ятьма виступами по колу; предмет такої форми. Тут сіль блищить із давніх гір. Та вже не хрестик, не іконку Турист бере як сувенір, А зірку променисту з солі (Микола Шеремет, Дорога.., 1957, 53); Танкісти лежали зіркою, голова до голови (Олесь Гончар, III, 1959, 406); — Зірку поставимо на могилі, — додав Сашко, — як отому партизанові, що лежить на площі (Михайло Чабанівський, Катюша, 1960, 55); // П'ятикутний військовий значок, який носять на кашкеті, шапці і т. ін. Знімаю зірку на кашкеті. — Але назавжди воїном лишусь (Микола Шпак, Вибр., 1952, 15); Це був генерал. На зелених погонах жовтіло по одній зірці (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 22); // Відзнака, орден, який має форму п'ятикутної геометричної фігури. — А ти, синку, в орденах прийшов, золотими зірками сяєш (Петро Панч, II, 1956, 514); Тепер він дома. Знову на столі Книжки й папери в звичнім неспокої, Та сяйво слави на його чолі, На грудях — сяйво Зірки Золотої (Максим Рильський, II, 1960, 329); В президії серед військовослужбовців сиділи два чоловіки із зірками Героїв Радянського Союзу на грудях (Іван Багмут, Служу.., 1950, 31).

Морська зірка — морська безхребетна тварина типу голкошкірих. Ворушаться морські зірки, причаївся голчастий їжак під велетенськими водоростями (Оксана Іваненко, Вел. очі, 1956, 64).

4. Світла пляма на лобі у тварин. Тут дзвінко заіржав рудий кінь з білою зіркою на лобі (Олесь Донченко, VI, 1957, 42).

5. мн. (Lychnis). Садова рослина, суцвіття якої має квітки з п'ятьма пелюстками. Рядки дівчачих голів, за-? квітчаних.. маком та червоними зірками, цвіли, як гірлянди квіток в квітнику (Нечуй-Левицький, II, 1956, 41). Тлумачення слова у сучасних словниках

Ілюстрації