Зведенник, -ка, м. Сводчикъ, посредникъ при сдѣлкѣ; сводникъ. Давай, батьку, гроші, каже прихожий зведенник: упустимо сюю коня, другого не знайдеш такого. Кух. (О. 1861. X. 22).
