Збірник

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Словарь української мови Б. Грінченка

Збірник, -ка, м. Сборникъ. Ум. Збірничок.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЗБІ́РНИК, а, чол.

1. Книжка, що містить у собі однорідні матеріали, документи і т. ін. Воздвиженський взяв у руки збірник українських пісень і почав читати голосно (Нечуй-Левицький, I, 1956, 403); Звісно, літературний альманах — не науковий філологічний збірник, в якому можна друкувати статті різними правописами (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 291); Учні.. позаписували силу етнографічного матеріалу (переважно пісень, казок), з якого я міг би був скласти чималий збірник (Степан Васильченко, IV, 1960, 43); Їй треба здати кілька книжок до клубної бібліотеки.. і, швиденько зібравши їх, — це все були збірники поезій — вона подалася до клубу (Олесь Гончар, Тронка, 1953, 173);

// Книжка, що містить у собі дібрані за яким-небудь принципом твори одного або кількох авторів; збірка. У «Новій Раді» (збірник на спомин покійному Старицькому) надрукована моя «Спокуса» (Панас Мирний, V, 1955, 423).

Збірник творів — твори якого-небудь автора, видані однією книжкою. [Лікар:] А знаєте, Олімпіадо Іванівно, як дивлюсь я на оті книжки, то здається, вони і без нас у піч полетять, а на їх місце стане тоненький Збірник творів Ореста Михайловича Груїча (Леся Українка, II, 1951, 40).

2. Зведені докупи і розміщені в певному порядку які-небудь положення, правила, закони і т. ін. В січні 1649 р. було затверджено нове «Уложення», тобто збірник законів (Історія СРСР, I, 1956, 175)

3. техн. Резервуар, у якому збирається яка-небудь рідина або газ. Він [робітник] повертає кран збірника, і метал ллється важким холодним струменем (Наука і життя, 4, 1963, 35); Слинько востаннє перевірив вимірні прилади.., придивився до рівневимірювальних трубок на збірниках і з задоволенням потер руки (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 240).

Тлумачний словник української мови у 20 томах

ЗБІ́РНИК, а, ч.

1. Книжка, що містить дібрані за певним принципом твори (переважно не художні), матеріали, документи і т. ін. Воздвиженський взяв у руки збірник українських пісень і почав читати голосно (І. Нечуй-Левицький); Звісно, літературний альманах – не науковий філологічний збірник, в якому можна друкувати статті різними правописами (М. Коцюбинський)

// рідко. Те саме, що збірка (книжка, яка містить у собі дібрані за певним принципом твори одного або кількох авторів). У “Новій Раді” (збірник на спомин покійному Старицькому) надрукована моя “Спокуса” (Панас Мирний)

2. Зведені воєдино й розміщені в певному порядку які-небудь положення, правила, закони і т. ін. Один із нинішніх ефорів дістав зі скрині збірник декретів і заходився перебігати очима довгий сувій (І. Білик)

3. Добірка чого-небудь, записаного на аудіо-, відеокасеті, компакт-диску. 23 серпня у Львові було презентовано новий збірник пісень під назвою “При ватрі”. До диска ввійшли відомі пісні у виконанні провідних українських співаків (із журн.)

4. спец. Резервуар для збирання рідини або газу. У техніці пиловловлювання широко застосовують групові циклони, які мають загальний колектор забрудненого газу, загальний збірник очищеного газу і загальний пиловий бункер (з наук. літ.); У науковій праці розглянуто різні конструктивні вирішення для збірників атмосферних стічних вод, які використовуються у світовій практиці (з наук.-техн. літ.)

Збі́рник тво́рів, рідко – те саме, що Зібра́ння тво́рів. Снилось йому [Літку], що в його [нього] був трус, що при трусі тому знайдено кілька примірників тоненького збірника творів українського поета-самовродка Рябоклячки, збірника, .. виданого його коштом – і то в великій таємниці (М. Коцюбинський)

Ілюстрації