Заполони́ти

Заполони́ти, -ню́, -ниш, гл. Заполонити. Плѣнить, взять въ плѣнъ. Душу мою заполониш. Млак. 8. Думка, як би заполонити Четвертинського. Стор. МПр. 71.

1) Взяти в полон, поневолити. Вороги заполонили село.

2) Оволодіти, зачарувати (думки, душу). Краса заполонила серце.

3) Заповнити повністю, опанувати. Трава заполонила поле.

Ум. Заполони́тись.

Джерело: Словник української мови Б. Грінченка. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 2, ст. 83.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках Взяти в полон; оволодіти, заволодіти; повністю заповнити. розм. Поневолити чи опанувати (думки, простір, територію).

Ілюстрації

Див. також

Поневоли́ти, гл. Взяти в полон, підкорити. Заповни́ти, гл. Повністю зайняти простір чи час.

Джерела та література

https://hrinchenko.com/dictionary/word/17861-zapoloniti