Заночувати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Заночувати, -чую, -єш, гл. 1) Заночевать, остаться на ночь. Добре, остануся, заночую в тебе. МВ. II. 87. 2) О дѣвушкѣ или парнѣ: лечь спать съ кѣмъ (на посидѣлкахъ). Я з тобою вечерую, з другим заночую. Чуб. V. 165. 3) Принять на ночлегъ. Чи спиш, серце, та чи чуєш, чи Добоша заночуєш? Гол. І. 153.
