Завівати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Завіва́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. завіяти, -вію, -єш, гл. 1) Вѣять, повѣять. Холодом завіє. Туди (в труну) й вітер не завіє і сонечко не загріє. Мил. 183. 2) Заносить, занести, завѣять. Снігом дорогу завіяло. Ой зірву я листочок та закрию слідочок, щоб не завіяв, щоб не засипав буйний вітерочок. Нп.
