Жона

Сучасні словники

ЖОНА́,: 1. нар.-поет. Заміжня особа стосовно до свого чоловіка. [Калеб☺ Так, брате Джошуе, хай прийде Дженні і скаже нам, чи обіцяв їй Річард її узяти за жону (Л. Укр., III, 1952, 66); Ярина навіть сказала, що вона козацька жона, і що козак її десь воює з поляками (Панч, Гомон. Україна, 1954, 345). 2. розм., рідко. Те саме, що жі́нка 1. Коли Слободянські сторони доводилось переїздить, то чували, — стара жона викопала печери у крейдяній горі (Вовчок, І, 1955, 180)

Жона́, -ни́, ж. 1) Женщина. 2) Жена. Чужі жони хорошії як макув цвіт. Чуб. V. 215. Ти не будеш мені мужем, я тобі жоною. Мет. 70. 3) Названіе хороводной весенней игры. Грин. ІІІ. 104. Ум. жонухна. Ой жоно ж моя, жонухно, ревнивее серце моє. Грин. ІІІ. 105. жона́ – іменник жіночого роду, істота ЖЕНА - Общеславянское слово индоевропейской природы, когда-то имевшее значение – "женщина" (родственные слова: древнеиндийское janis, греческое gyne и др.).

Іноземні словники

woman (noun, adjv) adult female human being Существительное, фольк. жена; супруга жона -и́, ж. 1) нар.-поет. Заміжня особа стосовно до свого чоловіка. 2) розм., рідко. Те саме, що жінка

Ілюстрації