Жердина

Словник Бориса Грінчена

Жердина, -ни, ж. = Жердка. Ум. Жердинка.

Сучасні словники

Словник української мови

ЖЕРДИ́НА, и, жін. 1. Довгий, тонкий, без гілок кусок дерева; ключина Антін Рибка стояв на свому подвір'ї і.. стругав довгу жердину (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 430); Іван стояв на передньому краї плота, вправно орудував жердиною й вигукував: — Кермуй, батьку, прямо! (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 6); * У порівняннях. Була і цариця в колі придворних дам, худа й висока, як жердина, з тонкою шиєю (Оксана Іваненко, Тарас. шляхи, 1954, 316). 2. розм. Те саме, що жердка 1. Наталка потягнула з жердини білий Назарів кожушок, накинула на голову платок (Василь Козаченко, Серце.., 1947, 148).

. Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 520.

Відмінок	ОДНИНА	МНОЖИНА
НАЗИВНИЙ	жерди́на	жерди́ни
РОДОВИЙ	жерди́ни	жерди́н
ДАВАЛЬНИЙ	жерди́ні	жерди́нам
ЗНАХІДНИЙ	жерди́ну	жерди́ни
МІСЦЕВИЙ	на/у жерди́ні	на/у жерди́нах
КЛИЧНИЙ	жерди́но*	жерди́ни*

Ілюстрації