Жавкий

Жавкий, -а, -е = Жалкий 2. Обізвався милий з глибокой долини жавкими словами до своєй дівчини. Чуб. V. 431.

Сучасні словники

ЖА́ЛІСНИЙ, а, е. 1. Який виражає безпорадність, біль, слабість, муку. В голосі Кузьмича почулися жалісні, благальні нотки (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 218); Знову долинув до нього протяжний жалісний звук.. Десь зовсім недалеко стогнала людина (Олесь Донченко, III, 1956, 236); // Сповнений суму; сумовитий, журливий. В її голосі почулася дрижача жалісна нотка, бо в її вдачі було багато природженої журливості (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 107); [1 дівчина:] Така жалісна [пісня], аж плакати хочеться (Іван Франко, IX, 1952, 94). 2. Схильний до співчуття; співчутливий. Перепелиха була вже стара людина, добра, жалісна (Панас Мирний, II, 1954, 80). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 504.