Діти

Діти, -ся. См. Дівати, -ся. ДІВАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ДІТИСЯ, дінуся, дінешся; наказ. сп. дінься; док. 1. Безслідно, несподівано і т. ін. зникати, переміщатися. Де ж човен дівався; де плавле [плаває] мій мілий? (Євген Гребінка, I, 1957, 83); Все йде, все минає — і краю немає. Куди ж воно ділось? відкіля взялось? (Тарас Шевченко, I, 1951, 75); // Ховатися, рятуючись від кого-, чого-небудь. — Дивишся та лупаєш очима, і не знаєш, куди від них [циган] дітись (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 15); А туман, неначе ворог, Закриває море.. І тьмою німою Оповиє тобі душу, Й не знаєш, де дітись (Тарас Шевченко, II, 1953, 178). ♦ Ніде (нікуди, нема куди) діватися (дітися) — не мати ніякого виходу з прикрого становища, кращої перспективи на що-небудь. Всі кажуть: треба заплатить. Віддав я копу — ніде дітись... Та вже ж було на що й дивитись (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 81); — Думаєш, туди [на заробітки] люди йдуть щастя шукати? Ідуть, як уже край прийде, як ніде вже дітись (Андрій Головко, II, 1957, 422). 2. Знаходити собі місце, притулок. — Де ми будем діватися з нашими.. сльозами, ..де притулимося, аби нам тепло було?! (Василь Стефаник, III, 1954, 233).

ДІВАТИ

,аю, аєш, недок., ДІТИ, діну, дінеш; наказ. сп. дінь; док., перех. 1. Знаходити для кого-, чого-небудь місце, притулок і т. ін. [Ромодан:] А куди ці овочі діваєте? (Олександр Корнійчук, II, 1955, 288); Росте Марко. Старі мої Не знають, де діти, Де посадить, де положить І що з ним робити (Тарас Шевченко, I, 1951, 314); — Треба нам зараз десь діти того [украденого] мішка, бо ти будеш сидіти.. в тюрмі (Нечуй-Левицький, III, 1956, 276); — Отож, гляди мені! Де ти дів листа? (Андрій Головко, II, 1957, 146); // Відсилати, відправляти або знищувати кого-, що-небудь, щоб позбутися. Прийшла Челядкам думка злая, Щоб ворога [півня] де-небудь діть (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 153). 2. Використовувати, витрачати. Оттак і з тим буває, Хто чорт-зна де добро своє діває (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 63); — А де це ти, Насте, діла котлети? (Нечуй-Левицький, III, 1956, 263); [Марина:] Ой, Оксано, Оксано. Силу свою не маєш куди діти (Олександр Корнійчук, II, 1955, 112). ♦ Де (куди) дівати (діти) день (час, силу і т. ін.) — що робити, за що братися. Але що ж маю робити, ..треба ж кудись час дівати (Леся Українка, V, 1956, 38); — Треба надумати, де то його цілісінький день діти, — насміхається Федір, продираючи очі (Панас Мирний, IV, 1955, 230); Не знати, де дівати (діти) очі (від сорому і т. ін.) — бути дуже засоромленим, переживати свою провину, незручне становище перед ким-небудь. Микола порізав шматки сала на четвертини, понизав їх на мотузок і почепив осавулисі на шию. Осавулиха йшла і не знала, де діти очі од сорому (Нечуй-Левицький, II, 1956, 191); Ніде правди діти; Де правду діти — треба сказати правду, правду (по правді) кажучи. Зійшлися судді, стали розбирать: Коли і як воно, і що їй присудити? Як не мудруй, а правди ніде діти, Кінців не можна поховать… (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 74); Ніде правди діти, є ще товариші, які хотіли б додержувати все від держави готовеньким (Радянська Україна, 10.I 1961, 3). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 296.