Духати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Духати, -хаю, -єш, одн. в. духнути, -ну, -неш, гл. Дуть на что нибудь, подуть, дунуть. Вітер як духнув. Рудч. Ск. II. 126. Ходім, каже, товаришу, ще до моря: хто більше води видме. Ходім. От пішли. От Прало як духне, то чуть риби за хвоста не вхватить аж до сухого. Рудч. Ск.
