Дуся

Дуся, -сі, ж. Душка, душенька. Чг. 33. Марусю, дусю, мийся, чешися. Ном. № 11261. А в Марусі дусі чотирі подусі. Чуб. V. 11.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках Дуся — зменшувальне від жіночого імені Євдокія.[джерело?] Дуся — озеро у Литві. Дуся — жаргонна назва електровоза змінного струму ДС3 виробництва Дніпропетровського електровозобудівного заводу спільно з Siemens. ДУСя — жаргонна назва Державного управління справами. ДУСЯ, ч. і ж., розм., рідко. Уживається перев. при пестливому звертанні до кого-небудь. — Та встань, мила, та встань, дусю, не лежи (Чуб., V, 1874, 581); [Душечка:] Ромцю, ти ж, дусю, не забувай… (Вас., III, 1960, 432). 1. Пестл. до душа 1, 2, 5. Давно уже вона хотіла, Його щоб душка полетіла (Іван Котляревський, I, 1952, 65).

2. розм. Про людину з прекрасними рисами характеру. Гандзя душка, Гандзя любка, Гандзя мила, як голубка (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 47); І тут [біля директорської канцелярії] нараз яка ж зміна! Замість шаленого крикуна просто хлопчик-душка (Іван Франко, IV, 1950, 458); // При пестливому звертанні до кого-небудь. Хорунжівна знай спросоння приговорює: — Микиточку, душко Уласовичу! час від часу дужче тебе люблю! (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 203); Вона наче крізь сон почула. — Як спали, Палагночко, душко? (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 339).

Ілюстрації

Джерела та література

https://uk.wikipedia.org/wiki/Дуся http://sum.in.ua/s/dushka