Дундук
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Дундук, -ка, м. 1) Индѣйскій пѣтухъ. 2) Насмѣшл.: старый хрычъ. Но сей плачу того байдуже, на прозьби уважав не дуже: злий з сина був старий дундук. Котл. Ен. III. 33.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 436.
ДУНДУ́К, а, чол.
1. розм. Індійський півень.
2. перен., лайл. Про тупу, неповоротку людину (перев. стару). Злий з сина був старий дундук (Іван Котляревський, I, 1952, 131).
Ілюстрації
|
|
|
|
